Друк
14.02.2017

Культурна сторона пральні

Частина пасажирів поїздів далекого сполучення використовує білизну як серветки, забруднюючи її майонезом чи кетчупом. У результаті майже 500 комплектів постільної білизни на добу доводиться відправляти на перепрання працівникам бази обслуговування пасажирів вагонної дільниці Київ-Пасажирський. Чому? Бо для відбілювання простирадл і наволочок з першого разу не вистачає можливостей спеціальних потужних машин, які використовує залізнична пральня.

У середньому база обслуговування пере приблизно 12 тис. комплектів білизни на добу. «За цією цифрою можна говорити про можливості нашого підрозділу. Хоча обладнання розраховане на великі навантаження. Приміром, у розпал літніх пасажирських перевезень пральний комплекс пере майже
18 тис. комплектів», — розповів заступник начальника пасажирської служби регіональної філії «Південно­Західна залізниця» Олександр Подкопалов.

Але, хоч би яким було завантаження, частину білизни все одно доводиться перепирати, відповідно витрачаючи на це значні ресурси: миючі засоби, електроенергію, працю робітників. Тобто в  цьому разі питання стосується рівня культури самих пасажирів. Адже простирадла не призначені для того, щоб ними витирали брудне взуття. До чого призводить таке зневажливе ставлення до постільної білизни, побачив кореспондент газети «Магістраль», відвідавши найбільшу в Україні залізничну пральню у вагонній дільниці Київ­Пасажирський.

Екскурсію цехами підприємства погодилася провести старший майстер бази обслуговування пасажирів Наталія Линник.

Робота трудомістка. Постійно надходять все нові партії брудної білизни. І всюди потрібно встигнути. Пральня розташована на двох поверхах будівлі вагонної дільниці. Тут майже в цілодобовому режимі працюють кілька десятків барабанних пральних машин, сушильно­прасувальні верстати, лінії з пакування випраної та попрасованої білизни. А гордістю всього комплексу є так звана пральна машина тунельного типу. Вона найсучасніша і найпродуктивніша з усіх. Причому працює майже повністю в автоматизованому режимі. За зміну вона може випрати до 10 т білизни. Більшу частину цього обладнання закупили ще на початку 2000­х років. І сьогодні воно, звичайно, вже вимагає або заміни, або капітального ремонту. Але поки обходяться поточним технічним обслуговуванням силами слюсарів вагонної дільниці.

«Погано випрану білизну сортують на всіх етапах: після вивантаження з пральних машин, під час закладання у сушильно­прасувальні машини, а також на лініях пакування. Ми суворо стежимо за тим, аби в запаяний пакет не потрапили простирадло або рушник із плямами. Але, на жаль, таких постільних речей трапляється досить багато — приблизно 500 комплектів за зміну. Їх доводиться прати ще раз, але із застосуванням іншої технології, що забезпечує повне відбілювання», — розповіла Наталія Линник. Для наочності вона показала кілька візків, заповнених випраною білизною, яка так і не стала чистою та відправлена на перепрання.

Постільною білизною пасажири користуються протягом рейсу всього кілька годин і, на жаль, не завжди за прямим призначенням. За словами Наталії Линник найчастіше доводиться мати справу із залишками продуктів харчування (кетчупу і майонезу) на рушниках. Такі забруднення, як правило, не вдається відіпрати з першого разу. Інколи бувають зовсім «важкі» випадки. Рушниками витирають взуття, буквально перетворюючи їх на чорні від бруду ганчірки.

Як пояснив Олександр Подкопалов, проблема існує давно. І з плином часу вирішувати її стає дедалі важче через старіння устаткування. Та залізничники все таки сподіваються достукатися до сумління пасажирів і розраховують на те, що люди врешті­решт почнуть поважати себе та працю інших і стануть користуватися білизною лише за призначенням. Тим паче, що залізнична компанія готує масштабне оновлення постільних речей. Вони будуть відповідати європейським стандартам. Тож варто очікувати і європейського до них ставлення.

 

Назар Кондратюк, «Магістраль». Фото Сергія Друченка