Друк
27.01.2017

Вантажні перевезення Як розв’язати тарифний вузол. Газета "Магистраль"

Вантажні перевезення

Як розв’язати тарифний вузол

Володимир Корнієнко, голова Міжнародної організації роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту «Федерація залізничників України»

Залізниці України багато років недоотримували кошти у свій розвиток через недосконалість системи організації тарифів. У підсумку це призвело до зношеності та дефіциту рухомого складу. Чому так сталося, і що робити, аби виправити ситуацію?
У своїй книзі «Принципи залізничних тарифів з перевезення вантажів», виданій у Києві в далекому 1883 р., видатний державний діяч, начальник Південно-Західних залізниць Сергій Вітте зазначав, що теорія тарифоутворення має центральне місце не тільки в економіці залізниць, але й в економіці країни в цілому і навіть у життєдіяльності суспільства загалом. Автор також застерігав, що не слід захоплюватися заступництвом промисловості за допомогою тарифів. Нинішні реалії свідчать, що цей постулат часто не виконується, більше того, все відбувається з точністю до навпаки.

Основа основ

Оскільки тариф — це головний показник, що впливає на доходну частину сталевої магістралі, то питання, пов’язані з ним, надважливі. Вони включають практично всі сфери діяльності залізничного транспорту. Якщо перефразувати відомий вислів про те, що вода і є самим життям, можна сказати, що яким є рівень тарифу — таким є, власне кажучи, і рівень залізничних послуг.

 На сьогодні маємо плату за перевезення жорстко регульовану, обмежену та невідповідну ані ринковому рівню, ані аналогам інших країн. І вузол питань зав’язувався не один десяток років.

 Історія незалежної України сповнена фактів самовідданої праці залізничників на підтримку національної економіки в цілому. Одним із останніх яскравих прикладів цього є «Меморандум про порозуміння між Кабінетом Міністрів та підприємствами гірничо-металургійного комплексу» від 14 червня 2013 р.. Цим документом було заборонено протягом року індексувати тарифи на перевезення для підприємств ГМК більше ніж на 5 % до рівня попереднього року. Натомість металурги взяли на себе зобов’язання забезпечити реалізацію на внутрішньому ринку своєї продукції «за цінами, що не перевищуватимуть світові». Таким чином уряд стимулював виробництво у галузі ГМК за рахунок сталевих магістралей.

 Цей приклад на моїй пам’яті далеко не єдиний — з початку 2000-х подібних меморандумів було кілька. У різні часи і при різних урядах за розпорядженнями згори залізничники перевозили собі на збиток, або й взагалі безкоштовно, мінеральні добрива, зерно, вугілля.

 І сьогодні, коли Україна вже визнана країною з ринковою економікою, про що свідчить відхід від державного регулювання цін у багатьох галузях, вартість послуг залізничників залишається жорстко контрольованою. По суті, залізнична компанія відсторонена від управління тарифом, а формують його державні органи. Такий симбіоз ринкової економіки і жорсткого регулювання не лишає ПАТ «Укрзалізниця» шансів для розвитку.

Національні особливості

Особливості організації та регулювання плати за перевезення залізницею в Україні полягають в тому, що її рівень фактично затверджується Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства інфраструктури. До цього моменту документ проходить тривале погодження кількох відомств, які до того ж не мають прямого стосунку до залізниці. Серед підписантів — Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство фінансів, Державна регуляторна служба. Будь-яке з цих відомств може відхилити проект коригування тарифів.
Через таку доволі складну схему індексація, якщо і відбувається, то, як правило, в урізаному варіанті та зі значним запізненням. Поки проект проходить необхідні узгодження, що затягуються процесами лобіювання з боку власників основних енергетичних, рудно-металургійних та аграрних компаній, процеси інфляції невпинно рухаються вперед разом із цінами на ту ж металопродукцію, життєво необхідну для сталевих магістралей.

 Отже, навіть отримуючи дещо підвищений тариф, залізниця згодом програє на закупівлі матеріалів і комплектуючих, що подорожчали значно більше, ніж передбачалося.

 Приміром, у 2016 р. залізничні тарифи з боєм було проіндексовано один раз із 30 квітня на 15%. Тим часом офіційний індекс цін виробників промислової продукції становив за підсумками року 136 %, при прогнозі 110 %. Коментарі, як кажуть, зайві. І таке спостерігається з 2008 р. Індекс росту цін виробників постійно перевищує індекс тарифів на залізничні перевезення.

 Процес формування тарифів ускладнений ще й тим, що держава нерідко втручається в нього, підтримуючи вантажовласників. Так по сьогодні діє урядове розпорядження від 9 квітня 2012 р. за № 209 «Про заходи з урегулювання ситуації з організацією залізничних вантажних перевезень». Ним обмежується можливість встановлення конкурентної вагонної складової в тарифі державної компанії.

 «Здійснити заходи щодо недопущення зростання транспортних витрат вантажовласників..., опрацювати питання зменшення витрат вантажовласників на оплату логістичних послуг..., розглянути питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у прийнятті рішень, що призвели до значного зростання витрат на транспортування вантажів залізничним транспортом», — от лише деякі викладки з цього документа, завдяки якому залізниця втрачає щороку біля 2,5 млрд грн. Адже ПАТ «Укрзалізниця» фактично зобов’язане надавати вагони за цінами, в рази нижчими від ринкових.

 Не дивно, що, в умовах дефіциту вагонів, це призводить до корупційних проявів. Якби не було обмежень з боку держави, то ціна на ринку так чи інакше вирівнялася б, і це усунуло б саму причину для зловживань при розподілі рухомого складу. Отже, вважаю за доцільне відмінити це розпорядження.

 У цілому загальний тариф ПАТ «Укрзалізниця» на вантажні перевезення є сьогодні найнижчим серед країн Європи та СНД.

Найнижчий у Східній Європі

Низький тариф є ще й причиною того, що у ПАТ «Укрзалізниця» не вистачає коштів для закупівлі в достатній кількості нових вагонів замість тих, що вибувають по завершенню термінів експлуатації. Зношеність рухомого складу сягає 90 %. Тому доля парку вагонів державної власності на ринку вантажних перевезень України стрімко скорочується, і їх уже менше, ніж приватних. Якщо так піде й далі, згодом важко буде здійснювати суспільно важливі перевезення, в яких не зацікавлений бізнес. До останніх, до речі, належить транспортування будівельної групи вантажів — щебеню, піску та інших, — які залізничники через дивацтва формування тарифів вимушені возити собі на збиток.

 Низький тариф і, відповідно, вкрай зношений рухомий склад, а також низька зарплата персоналу (залізничники за цим показником у країні лише на 14-му місці) призводять до зниження якості послуг. Як стверджує основний закон ринку: «За якісну послугу потрібно відповідно й платити».

 Це давно зрозуміли у цивілізованих країнах, де тарифи на залізничні перевезення не до порівняння з українськими. Візьмемо хоча б найближчі сусідні європейські держави. Так у Румунії внутрішній тариф утричі, а транзитний — удвічі вищий за наш. Ще яскравіша різниця із залізницями Словаччини (6,5 та 2,5 відповідно), Угорщини (7,3 та 2,8) і Польщі (9 та 3,3).

 Послуги українських залізничників з перевезення вантажів дешевші не лише за аналогічні розцінки колег в країнах Євросоюзу, а і серед сталевих магістралей СНД. Так середній внутрішній тариф на мережі російського АТ «РЖД» вище за український аналог у 1,7, а транзитний — у 1,4 раза. Ціни більші практично за всією номенклатурою вантажів. Вищі тарифи і в сусідньої Білорусі (відповідно в 1,3 та 1,6 раза).

 Згідно з аналізом більш наближена до українських вартість транзитних перевезень. Вони на сьогодні є абсолютно ринковими, тому що не регулюються з боку держави. Завдяки прибутковому транзиту, до певного часу Українська залізниця могла нівелювати загальну тарифну недостатність. У попередні роки він приносив галузі до $ 1 млрд на рік. Та, оскільки переважно транзитні потоки формувалися в Росії, нині це джерело доходів обміліло.

Хто заплатить за пасажира

Коли говорять про тарифи на залізничні вантажні перевезення, як правило, забувають про загальнодержавну соціальну функцію ПАТ «Укрзалізниця» — перевезення пасажирів. При цьому найбільша кількість пільговиків у приміському сполученні, перевезення яких збиткове (–87 %).

Одна з причин — це вартість проїзду, яку регулює держава і місцеві органи влади. При цьому, незважаючи на вимоги ст. 10 діючого Закону «Про залізничний транспорт», за всі роки незалежності з держбюджету не надано жодної гривні на підтримання пасажирського сектору, зокрема на закупівлю вагонів.

 Нерідко спираються на те, що залізниця не потребує підтримки, адже начебто є монополістом у сфері перевезень. Це не зовсім так, адже на сталеві магістралі нині припадає всього 30 % пасажирообігу. Все більше перебирає на себе потужний конкурент — автомобільний транспорт. І не дивно, адже витрати автомобілістів менші. І виникає парадокс, коли на утримання автодоріг витрачаються десятки мільярдів гривень з держбюджету на рік, а на залізниці — ані копійки.

 При цьому місцеві органи влади майже не компенсують проїзд пільговиків. Так, за результатами 2016 р., місцеві бюджети відзначилися рекордною за десятиріччя несплатою — компенсовано лише 9,2 % суми за проїзд пільговиків у приміському русі. У грошах — це понад 400 млн грн.

 Загалом збитки в пасажирському секторі залізничних перевезень сягали у 2016 р. 8,9 млрд грн, а прогноз на 2017 р. — 11,4 млрд грн. Держава вирішила перекрити ці видатки за рахунок перехресного субсидіювання, яке знову ж таки лягає тягарем на тариф від вантажних перевезень.

Внесок в економіку

Аби хоч трохи згладити загальну негативну ситуацію, у показниках економічного і соціального розвитку України на 2017 р. (затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 1.07.2016 р. за № 399), за пропозицією Міністерства економічного розвитку і торгівлі передбачалися два варіанти індексації тарифів — на 25 або 44 %. При цьому прогнозний вплив на загальні ціни продукції в Україні від такої індексації становить лише 0,4 % та 0,7 % відповідно.

 Порівняння кінцевої вартості продукції з витратами на її перевезення дає приголомшливі результати. Підраховано, що в разі індексації тарифу, залізнична складова в собівартості 1 т прокату чорних металів зросте всього на 0,4 %, пшениці другого класу — на 0,7 %, коксу — на 0,8 %, залізорудних окатишів — на 1,3 %.

Отже, чи так критичне підвищення залізничних тарифів для основних клієнтів — українських експортерів? Очевидно, що більше впливають на обсяги їх виробництва цінові коливання на міжнародних ринках.

 Після розрахунку проекту фінансового плану залізничної галузі було вирішено зупинитися на варіанті індексації тарифів на вантажні перевезення з 1 лютого 2017 р. на 25 %. Чому саме така цифра? Виходячи із закладеного Урядом зростання валового внутрішнього продукту на 3%, обсяг перевезень становитиме приблизно 370 млн т.

 Залізничники підрахували, що для таких обсягів роботи необхідно 150–160 тис. робочого парку вагонів та 2 тис. локомотивів. На їх утримання потрібні чималі кошти. Загалом фінпланом передбачені видатки 84 млрд грн. Більшість цих коштів підуть саме на підтримання життєдіяльності залізниць, а також податки, заробітну плату тощо. Проте передбачені й інвестиції, зокрема, 7 млрд грн — на закупівлю нових вантажних вагонів, 5 млрд грн — на модернізацію рухомого складу.

 Без суттєвих капітальних вкладень в основні засоби вже неможлива нормальна робота залізничного транспорту України. На такі цілі протягом року додатково планується спрямувати і більшість отриманої від індексації тарифів суми у 10,5 млрд грн. Натомість, у ході реалізації програми оновлення, вітчизняні виробники отримають замовлення на внутрішньому ринку — на рейки, колеса, прокат тощо.

 Загальний внесок у економіку України, враховуючи кредитні та власні кошти ПАТ «Укрзалізниця», має сягати у нинішньому році рекордні 27 млрд грн капітальних вкладень. Це чимала сума. За нею — відновлення виробництва на машинобудівних та сталеливарних заводах, нові робочі місця, відрахування до державного бюджету, регіональний розвиток.

 Зволікання з індексацією тарифів загрожує звести ці перспективи нанівець, адже процеси девальвації гривні та інфляції не стоять на місці. Приміром, якщо в проекті фінансового плану закладено курс долара на рівні 27,2 грн, то вже в першій декаді січня цей показник перевищив 28 грн.

 Проте, звичайно, нинішнє чергове коригування тарифів не вирішить вказаного на початку статті глобального питання їх організації та регулювання.

Вихід — реформа

Аби виправити ситуацію в корені не потрібно винаходити велосипед. Необхідно прискорити реформування залізничної галузі: відокремити фінансово вантажні перевезення (як сферу бізнесу) від інфраструктури (як прерогативу держави). Так, як в усьому цивілізованому світі, і що, до речі, передбачено діючою «Державною цільовою програмою реформування залізничного транспорту на 2010—2019 рр.», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. за № 1390.

 У результаті такого розподілу вкладання держави в інфраструктуру і може стати тією компенсацією залізничній компанії за виконуване нею важливе державне замовлення: спеціальні та пасажирські перевезення тощо.

 За цим принципом Німеччина виділяє на підтримку державного АТ «Deutsche Bahn» до 10 млрд євро на рік, що становить 15 % від загального доходу компанії. При цьому витрати із розрахунку на тонно-кілометрову роботу німецьких залізниць у вісім разів (!) більші, ніж українських.

 І це далеко не єдиний приклад. Порівняно небагата Словаччина вкладає 70 тис. євро на 1 км інфраструктури залізниць. Подібна схема діє у Чехії, Польщі та інших європейських країнах. Звичайно, при виділенні достатніх коштів з бюджету на утримання інфраструктури та перевезення пільговиків, питання про індексацію тарифів не було б справою виживання для ПАТ «Укрзалізниця».

 Паралельно необхідна організація відповідного незалежного органа, що буде регулювати тарифи на транспорті. Йдеться про утворення Державної служби залізничного транспорту. Досвід впровадження подібних структур у країнах Європи свідчить про ефективність їх роботи.

Цифра

25 % — мінімально необхідна індексація вантажних тарифів в Україні для забезпечення прогнозних обсягів перевезень на 2017 р.

 

Николай Копылов для транспортной газеты «Магистраль»